Банкрутство в світлі розлучення

15/ 08/ 2018

Автор: юридична фірма “Абсолют”

Згідно зі статистикою, Україна посідає одне з провідних місць у Європі за кількістю розлучень, віддаючи першість Росії та Білорусії.

Виходячи з даних соціологічних досліджень, однією з найсерйозніших причин розлучень, крім зрад та ігроманії, є матеріальна нестабільність, включаючи відсутність свого житла.

Причому, такі тенденції єдині для всіх європейських країн, у тому числі й для США. Крім того, соціологи простежують тенденцію до збільшення кількості розлучень в залежності від погіршення економічного становища в країні.

З огляду на вищесказане, особливої актуальності набувають проблеми збереження і розділу майна у разі розлучення і банкрутства одного з подружжя.

Ініціація банкрутства ФОП

Невтішні справи в бізнесі одного з подружжя – причина третини розлучень.

Неможливість виконати взяті на себе зобов’язання, наявність боргів та кредитів поряд з постійним падінням ринку, часто призводять до необхідності визнання себе банкрутом як єдиного способу позбавлення від своїх зобов’язань.

Найбільш яскраво це простежувалося на хвилі кризи 2012 року. У той час багато фізичних осіб-підприємців (далі – ФОП) намагалися ініціювати власну процедуру банкрутства як ФОП з метою позбавлення від кредитів, узятих ними як приватними особами.

Однак судова практика не визнавала такі банкрутства – кредити доводилося повертати.

Процедура індивідуального банкрутства фізичної особи не передбачена чинним законодавством, але Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон) передбачає процедуру банкрутства ФОП.

 Згідно зі ст. 90 Закону, процедура банкрутства ФОП передбачена для фізичної особи за зобов’язаннями, що виникли у нього у зв’язку з вчиненням підприємницької діяльності. Дана стаття регламентує положення, що стосуються майна ФОП, а саме, до складу ліквідаційної маси не включається майно, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), а також майно, що знаходиться у заставі з причин, не пов’язаних з підприємницькою діяльністю.

Господарський суд також наділений правом виключення частини майна ФОП з ліквідаційної маси, проте загальна сума такого майна не може перевищувати 6500 гривень. Крім того, є пряма вказівка на те, що договори ФОП, пов’язані з відчуженням або передачею майна зацікавленим особам протягом року до моменту початку процедури банкрутства, можуть бути визнані господарським судом недійсними.

В таких умовах виникає загроза позбавлення вагомої частини спільно набутого майна в шлюбі. Так, під час процедури банкрутства ФОП фактично може відповідати спільно нажитим майном (якщо пара заздалегідь не передбачила правовий режим володіння та розпорядження майном). Крім того, розлучення, не будучи угодою в понятті норм ЦК України, все ж призводить до відчуження майна.

Майно банкрута

Для більшої наочності проаналізуємо правове становище майна збанкрутілого подружжя в розлученні згідно українського та американського законодавства.

Згідно зі ст. 60 Сімейного кодексу України (далі – СК України) майно, набуте за час шлюбу, належить подружжю на праві спільної сумісної власності.

Виходячи з правової позиції, висловленої ВСУ у справі №6-1752цс15 від 13.06.2016 р., майно ФОП, що використовується в його господарській діяльності, визнається спільним майном подружжя нарівні з іншим майном, придбаним під час шлюбу, за умови придбання за рахунок коштів подружжя.

Дане твердження також знаходить продовження й у положеннях ч. 1, 2 ст. 52 ЦК України.

ФОП відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з веденням господарської діяльності всім своїм майном, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення. ФОП, яка перебуває у шлюбі, відповідає за своїми зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю усім своїм особистим майном, а також частиною спільного майна подружжя, що належала б йому в разі поділу майна.

Виходячи з наведених вище положень чинного законодавства, майно ФОП є особистим майном, у разі його придбання за рахунок коштів, отриманих від підприємницької діяльності. Сумісною власністю визнається майно, яке використовується у господарській діяльності ФОП, але придбане за рахунок спільних коштів подружжя.

Позиція підтверджується рішенням ВСУ у справі № 6-21цс15 від 11.03.2015 р Суд прийшов до висновку, що майно ФОП може бути об’єктом спільної сумісної власності подружжя, а також предметом розділу між ними за умови, що це майно придбано за рахунок спільних коштів подружжя незалежно від частки вкладення кожного з них. У тому числі речі, які використовуються в господарській діяльності одного з подружжя, у разі поділу власності присуджуються тому, хто їх використовує при цьому їх вартість враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Майнова загроза

Таким чином, можемо зробити наступні висновки: по-перше чинною процедурою банкрутства не передбачена процедура розподілу майна так само як і доказ того, що майно, на яке збираються звернути стягнення, не належить іншому члену сім’ї.

Проте, згідно чинного законодавства, розлучення – це не договір, отже, розділ майна, проведений за рік до банкрутства, не є неправомірною угодою.

Відзначимо, законодавство США передбачає ще більший захист інтересів кредиторів. Банкрутство може проходити в двох формах: у відповідності до глави 13 або до розділу 7 Кодексу про банкрутство.

Згідно глави 13, банкрутство досить тривале за термінами та передбачає більш тривалу процедуру з метою збереження майна боржника з урахуванням введення плану реструктуризації існуючих боргів та визначення порядку погашення.

Згідно глави 7, банкрутство передбачає можливість в максимально короткі терміни позбутися від боргів шляхом акумуляції всього майна, його продажу та одномоментного погашення кредиторських зобов’язань.

Виходячи з положень законодавства США, розлучення не є перешкодою для звернення стягнення на майно, яке передано іншому із подружжя при процедурі розділу.

Крім того, у разі непогашення боржником своїх зобов’язань, кредитори мають право звернути стягнення на майно другого з подружжя або ж пред’явити йому грошові вимоги до відшкодування. В цьому випадку, другий з подружжя, навіть не дивлячись на розлучення,  зобов’язан погасити заборгованість як солідарний відповідач з подальшим правом стягнення цих боргів з боржника.

Однак, крім наявності прямої загрози майну, придбаного у шлюбі, існує також загроза позбавлення фінансових коштів, що зберігаються на банківських рахунках.

У тому випадку, якщо у подружжя була спільна кредитна лінія або ж для другого з подружжя випущена додаткова кредитна карта з доступом до одного рахунку, при подачі заяви про банкрутство другий з подружжя зобов’язаний солідарно відповідати за зобов’язаннями першого.

Таким чином, розлучення не звільняє від виконання боргових зобов’язань. Подружжя, зберігають рівну відповідальність за погашення боргу навіть після розлучення.

Резюмуючи вищевикладене додамо, що стрімке ускладнення правового регулювання ряду аспектів захисту майна, може потребувати акуратного прийняття рішень про його розподіл, як до моменту реєстрації шлюбу, так і під час спільного сімейного життя.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Читайте корисні статті та новини. Поширюйте їх соціальни мережами.
0 Шейрів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: