fbpx

«Антиколомойський закон» – захист інтересів держави чи загроза для банківської системи

09/ 04/ 2020
Валентин Загарія, адвокат, керуючий партнер SPENSERS Христина Цимбалюк, юрист SPENSERS

30 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла у першому читанні законопроект № 2571-д «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення деяких механізмів регулювання банківської діяльності». Даний законопроект більш відомий як «антиколомойський» та позиціонується як законопроект, який може врятувати Україну від дефолту в умовах пандемії, світової економічної кризи, падіння доходів бюджету та пікових виплат за зовнішніми боргами.

Які ключові нововведення та загрози передбачає законопроект читайте нижче у коментарі.

Нововведення № 1 – заборона повернення неплатоспроможних та націоналізованих банків екс-власникам

Серед основних змін, які запровадить законопроект, слід виокремити:

  • введення заборони на зупинення розпочатої процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку або його ліквідацію, у тому числі у разі скасування судами рішень НБУ та ФГВФО, що були підставою для початку цих процедур;
  • у разі оскарження неплатоспроможності становище банку, що існувало до рішень про виведення його з ринку, не відновлюється, а його акціонери не поновлюються у правах.

Таким чином, законопроект встановлює мораторій на зупинення/припинення розпочатої процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, у тому числі у разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів НБУ та/або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що були підставою для її початку.

Народна назва законопроекту – «антиколомойський» – сама по собі вказує, що його прийняття, перш за все, спрямоване на унеможливлення повернення Приватбанку / отримання компенсації його колишніми власниками.

Цікавим фактом залишається також те, що судова практика містить приклади багаторічних та численних оскаржень акціонерами інших українських банків рішень НБУ та ФГВФО щодо визнання таких банків неплатоспроможними. На сьогоднішній день у судах різних інстанцій перебувають такі спори стосовно 19 банків. Ще 4 банки (ПАТ «УКРІНБАНК», АТ «ЗЛАТОБАНК», ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» і ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ») вже отримали остаточні рішення судів на свою користь та почали їх виконувати кожен на свій лад.

Нововведення № 2 – примарна можливість компенсації у грошовій формі колишнім акціонерам

Законопроект також передбачає, що оскарження рішення НБУ не породжує будь-яких прав в осіб, які були учасниками банку на момент ухвалення такого рішення, крім права на відшкодування завданих збитків (упущеної вигоди). Однак таке відшкодування може мати місце лише у випадку, якщо упущена вигода не була врахована під час оцінки реальних збитків (вартості акцій).

У законопроекті передбачено, що розмір збитків визначатиме міжнародно визнана аудиторська фірма, яку призначить суд, на основі фінансового стану банку, з урахуванням того, чи погасив банк свої зобов’язання перед кредиторами на прийняття рішення про визнання його неплатоспроможним.

З огляду на це, законопроект не передбачає гарантій компенсації за націоналізований актив. Більше того, запропонована процедура відшкодування є не більш, ніж декларативною нормою, яка навряд чи буде реалізована на практиці.

Коментар. На перший погляд, прийняття даного законопроекту передбачає захист фінансової системи України від потенційних ризиків повернення коштів за націоналізовані банки. До прикладу, для відновлення платоспроможності Приватбанку держава витратила 160 мільярдів гривень, що належать платникам податків. Тому формування ефективного механізму для убезпечення економічного здоров’я країни є більш, ніж логічним кроком.

Однак постає питання чи переслідує саме таку благу мету законопроект № 2571-д і чи такі «драконівські» методи не є прямим порушенням прав людини, закону та правової доктрини?

Ми вважаємо, що відповідь на дане питання лежить у самій ідеї права як такого.

По-перше, даний законопроект нівелює право на судовий захист, яке гарантовано статтею 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод та статтею 55 Конституції України, а також право на ефективний засіб правового захисту (ст. 13 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод).

Норми законопроекту наділяють НБУ надмірними повноваженнями, адже оскарження рішень про виведення неплатоспроможного банку з ринку не допускається, і навіть у випадку їх явної протиправності дана процедура не зупиняється.

З цього випливає, що акціонери банку позбавлені можливості захистити свої інтереси навіть у судовому порядку, а рішення НБУ є фінальними і не підлягають перегляду.

По-друге, наділення НБУ повноваженнями органу останньої інстанції суперечить статті 19 Конституції України, яка вказує, що органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Це дає підстави для висновку про порушення правового порядку держави.

По-третє, законопроект фактично порушує фундаментальне право людини – право власності, закріплене у статті 41 Конституції України та Протоколі 1 до Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.

«Кожна фізична  або  юридична  особа  має право мирно володіти своїм майном.  Ніхто не  може  бути  позбавлений  своєї  власності інакше  як  в  інтересах  суспільства  і  на умовах,  передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Більше того, вбачаються певні порушення принципу правової визначеності як складової верховенства права.

Так, дійсно законопроект передбачає можливість отримання «відшкодування» акціонерами банку, проте передбачена концепція не дає підстав для висновку про її справедливий характер.

Розмір збитків визначатиметься міжнародною аудиторською фірмою, яка акредитована (визнана) НБУ, що спричиняє явний конфлікт інтересів, а запропонована методика визначення наявності права на отримання компенсації передбачає складення висновку про те чи становить банк цінність для певного покупця на дату прийняття рішення НБУ.

Отже, аналіз законопроекту не дозволяє спрогнозувати яким чином акціонери банку зможуть отримати компенсацію за націоналізований актив, а лише породжує сумніви як щодо функціональності положень, так і щодо потенційної упередженості при вирішенні даного питання. 

По-четверте, законопроект містить норми щодо продовження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації банків, відповідні рішення щодо яких були скасовані ще до прийняття даного законопроекту. Ми вважаємо, що таке формулювання прямо порушує статтю 58 Конституції України.

«Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи».

Таким чином, прийняття даного законопроекту без ретельних доопрацювань може призвести до появи нового свавільного закону, який не міститиме належних гарантій захисту акціонерів банку (під удар потраплять власники щонайменше 60 приватних банків) та перетворить НБУ на каральний орган. Більше того, такий законодавчий крок може послабити позицію України на світовій арені, особливо що стосується іноземних інвестицій у банківський сектор.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.
Читайте корисні статті та новини. Поширюйте їх соціальни мережами.
0 Шейрів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: